Уявіть, що меню можливих дій викладене не у форматі списку, а у вигляді кола. Кожен сектор репрезентує окрему дію. Ваш жетон розміщується на одному з цих секторів. Далі у свій хід ви пересуваєте його вперед на визначену кількість кроків. Після цього виконуєте те, що намальовано на зайнятому вами секторі. Коротке переміщення зазвичай безкоштовне. А якщо хочете стрибнути далі, доведеться заплатити дорого. Інколи дуже дорого. Це і є рондель.
Механіка вперше з’явилася в настільній грі Antike, випущеній у 2005 році. Створив її німецький геймдизайнер Мак Гердтс. Яку мету він переслідував? Передусім — інженерну. Автор намагався зробити так, щоб не давати гравцеві нескінченно виконувати ту саму вигідну дію без жодної за це плати.
Заразом рондель став альтернативою кубикам, адже в такому разі немає місця випадковості, бо всі дії відразу видно. Питання лише в тому, до чого ви дотягнетеся зі своєї поточної позиції. І скільки готові віддати, щоб переміститися на вигідніше місце.
Водночас на відміну від таких механік, як колодобудування чи розміщення робітників, рондель так і не став масовим вибором серед розробників настілок. Тому кожна гра з такою ігроладною фішкою заслуговує на особливу увагу. У нашому списку їх 7.
«Магічні вежі» (Wandering Towers)
Надзвичайно весела сімейна гра. І чудовий варіант, щоб познайомитися з ронделем. Ігролад базується на почерговому русі гравців по 16 клітинках ігрового поля, викладених у вигляді кола. Ваше завдання — допомогти чарівникам дістатися до замку Ворона.
Розігруючи карти переміщення, ви можете пересувати власного чарівника або будь-яку вежу на ігровому полі. Якщо вона зупиняється на клітинці з мініатюрами чарівників, ті опиняються «ув’язненими» під нею. За це активний гравець отримує винагороду — можливість наповнити зіллям одну зі своїх порожніх колб. Щоб визволити своїх чарівників, пересуньте вежу, що їх накрила, далі по колу. У цьому вам також можуть допомогти заклинання.
А щоб перемогти, вам треба швидше за інших наповнити всі свої колби зіллям, а також доправити свого останнього чарівника до замку Ворона. Але пам’ятайте, що суперники теж матимуть змогу дограти раунд.
«Зоопарк Нью-Йорка» (New York Zoo)
Ще одна чудова сімейна гра-пазл, у якій ви матимете змогу створити власний затишний куточок дикої природи.
Насамперед варто зазначити, що відомий німецький геймдизайнер Уве Розенберг (про нього можете почитати чимало цікавого в нашій іншій статті) використав рондель не як меню дій, а як механізм роздачі. По великому круговому треку в центрі дошки ходить фігурка слона. Вздовж самого треку розташовані западини з вольєрами та сині виступи з тваринами.
У свій хід ви пересуваєте слона вперед на визначену кількість кроків. Зупинившись у певному місці, ви або берете плитку вольєра, або забираєте звірів у свій зоопарк. Якщо вибрали перший варіант, то викладаєте отриману плитку на свою дошку. У результаті на ній поступово виростає такий собі поліміно-пазл. Коли слон перетинає коричневі виступи розведення тварин, зростає потомство. Переможе той, хто найшвидше заповнить коричневі ділянки на своєму планшеті вольєрами й атракціонами.
«Місяць-молодик» (Nova Luna)
Ще одна настільна гра авторства Уве Розенберга. До речі, базується вона на ідеї нідерландця Корне Ван Морсела. У цьому абстракті рондель має власну назву — Місячне Коло з фазами Місяця. Це круглий трек, уздовж якого розкладаються тайли каменів чотирьох кольорів. По колу рухається фігурка Зростаючого півмісяця.
У свій хід ви маєте вибрати один із трьох тайлів, розміщених попереду півмісяця. Далі вам треба сплатити його вартість в очках часу та перемістити свій жетон уперед треком часу.
Звичного ходу за годинниковою стрілкою в грі «Місяць-молодик» немає. Наступним завжди ходить гравець, чий жетон стоїть позаду інших. Тож дешеві тайли можуть забезпечити вам кілька ходів поспіль, тоді як дорогі, як правило, віддають ініціативу супернику.
Ваша мета — виконувати завдання та першим викласти всі свої жетони на тайли каменів.
«Невідома планета» (Planet Unknown)
А це захоплива науково-фантастична сімейна стратегія, у якій гравці одночасно освоюють нові світи. Головною фішкою цієї настільної гри є інноваційний тривимірний рондель, що розміщується в центрі столу, уособлюючи обертову космічну станцію. Кожного раунду командир станції повертає її так, щоб сховища з плитками опинялися навпроти індикаторів сховищ гравців. Далі всі одночасно вибирають одну з двох доступних плиток, викладають цей поліміно-пазл на свій планшет планети та просувають маркери ресурсів треками на планшеті корпорації.
Завдяки цьому ви прокачуватимете напрями води чи технологій, запускатимете всюдиходи, підбиратимете рятувальні модулі та очищатимете планету від метеоритів.
Величезний плюс цієї гри в тому, що в ній майже немає даунтайму.
«Битва за Дивокрай» (Wonderland’s War)
Це — стратегія середньої складності з ключовими механіками побудови пулу та контролю територій. За сюжетом, різні фракції змагаються за владу над казковою країною.
Рондель тут — це стіл. Стратегічна підготовка відбувається під час фази чаювання, коли ви рухаєте свого лідера за годинниковою стрілкою до вільних стільців. Після зупинки ви збираєте карти чаювання, залучаєте дивокрайців і додаєте жетони союзників до свого мішечка. Та не поспішайте, адже проходячи почесне місце на чолі столу, ви мусите кинути кубик уламків і взяти відповідну кількість шкідливих уламків божевілля.
Далі — інша частина гри. У фазі війни ви вже не збираєте війська, а під час битв наосліп тягнете жетони з мішечка.
Отже, рондель у грі «Битва за Дивокрай» відповідає не за дії, а за те, наскільки сильною та божевільною стане ваша армія.
«Майстерня» (Woodcraft)
А це — дітище чеського геймдизайнера Владіміра Сухого. Про нього в нас теж виходила класна стаття.
Тут використано класичний рондель дій. Щоправда, багатошаровий. Він має вигляд поля колеса дій, поділеного на чверті. На ньому, своєю чергою, розміщуються сім плиток дій. Ви вибираєте одну, виконуєте те, що на ній зазначено, а потім пересуваєте її в наступну чверть. Коли плитка перетинає роздільну стрілку, то ви також повертаєте центральний пильний диск, що змінює доступні бонуси.
А от щодо сетингу, то завдяки цій грі ви зможете очолити лісову майстерню та виготовляти неймовірні вироби з деревини. Для цього, щоб виконувати замовлення, вам доведеться саджати та вирощувати дерева-кубики в горщиках, розпилювати їх пилками, склеювати клеєм і зрощувати за допомогою брусків. Паралельно ви зможете наймати помічників, купувати жетони інструментів для свого горища, накопичувати ліхтарі та чорниці.
Переможе той, хто за підсумками партії здобуде найбільше переможних очок.
«Ікі» (Iki)
А це вже експертна євростратегія, яку локалізувало видавництво WOODCAT. І це, мабуть, найелегантніша інтеграція ронделя в ігролад серед представників цієї добірки. Він тут має вигляд головної вулиці ринку в ремісничому кварталі Едо, якою рухається фігурка ояката — головного управителя.
Кожен місяць починається з фази «Уклад життя». Під час неї гравці виставляють міпла ікідзама на відповідному треку. Це визначає дві речі — черговість ходу та кількість кроків для оякати. Тобто ви конкуруєте не за конкретну дію, а за те, наскільки далеко зможете пройти.
Рухаючись ринком, ояката активує сусідню крамницю та взаємодіє з персонажами в кіосках наґая, де працюють кобуни. До речі, основа ігроладу — саме взаємодія з чужими робітниками. Під час гри ви також найматимете ремісників, майстрів і торговців, підвищуватимете їхній досвід, купуватимете товари, зводитимете будівлі та гаситимете небезпечні пожежі. А наприкінці кожного сезону доведеться ще й кобунів погодувати рисом.
Переможе той, хто збере найбільше ікі — філософічного концепту періоду Едо, який уособлює ідеальний уклад громадського життя.
Одна механіка — три різні варіанти реалізації
Ті, хто дочитав до цього місця, могли помітити, що під механікою рондель зазвичай ховаються три різні речі:
- Класичний рондель як меню дій. Тобто коли ви вибираєте, що саме вам робити — як у настільних іграх «Майстерня», «Битва за Дивокрай» та «Ікі».
- Рондель як ринок. У такий спосіб можна отримувати плитки (тайли) — як у настілках «Зоопарк Нью-Йорка» та «Місяць-молодик»;
- Фізичний рондель, який ви самостійно крутите чи пересуваєтеся по ньому — як в іграх «Магічні вежі» та «Невідома планета».
Водночас об’єднує їх те, заради чого Мак Гердтс вигадав цю механіку. У такому разі обмеження — це двигун. А ще ніхто нічого не приховує, всі варіанти відкриті — і саме тому на душі так сумно, коли потрібна дія опиняється за три кроки позаду.
Якщо ж семи згаданих коробок виявиться замало, також зверніть увагу на настільну гру «Слідами Дарвіна» (In the Footsteps of Darwin). Вона невелика та швидка, а рондель у ній відповідає за вибір дій під час подорожі на «Біглі».
