Відповідь від видавництва настільних ігор, яка б не шкодила нашому заробітку, мала б звучати приблизно так: «Звісно! Беріть кожне! Бажано двічі, щоб воно не займало місце на наших складах». Але це не та відповідь, на яку ви заслужили. Ми — котики чесні, тож просто підсвітимо факт, що допи після переїзду до домівок настільщиків частенько так і не покидають заводську плівку. Тому сьогодні спробуймо з’ясувати, коли насправді варто купувати розширення до настільної гри, щоб такого не траплялося. А найголовніше — яке саме.

Три типи доповнень до настільних ігор

Розширення умовно можна розділити на три категорії. Чому умовно? Бо часто доповнення — це мікси, які легко співвіднести з декількома групами одночасно. Далі стане зрозуміліше, про що саме йдеться.

Чому така класифікація корисна? Бо щойно ви зрозумієте, до якого типу належить конкретне доповнення, стане ясно, чи воно взагалі вам потрібне.

До речі, ще є окремий підтип — доповнення для збільшення кількості дозволених гравців. Виносити його як самостійну категорію не варто, оскільки збільшення чисельності людей за столом має завдяки чомусь відбуватися.

А тепер — до категорій.

Більше того самого

Доповнення, що додають у базову коробку карти, персонажів, тайли, фішки чи інші ігрові елементи без зміни ключових правил. Принцип їхньої інтеграції простий — замішати в базу та грати далі.

Кому підійде? Тим, хто втомився від повторів в улюблених настільних іграх. Наприклад, коли вичерпалися асоціації до карт.
Приклади доповнень такого типу:

До речі, найкращі представники цієї категорії не просто додають новий вміст, а ще й трохи підкручують ігрові механіки. Наприклад, завдяки доповненню «Селестія. Більші можливості» пасажири більше не сидять склавши руки, доки капітан кидає кубики, адже в них з’являються власні важелі впливу.

Єдине слабке місце таких розширень — розмивання колоди. Це актуально для колодобудів. Якщо додати занадто багато карт, гра втрачає свій фокус, вигідні комбінації значно рідше приходять у руку, через що механіки стають нудними.

Нові правила та модулі

Доповнення, що приносять у базову гру нові механіки, планшети, режими. Зазвичай це суттєво ускладнює партію. Наприклад, інколи можуть кардинально змінитися фази ходу.

Кому підійде? Тим, хто вже знає всі можливі стратегії, тож прагне саме нового ігрового досвіду, а не просто більше вмісту.

Мабуть, найпоказовіший приклад — доповнення «Виноробство. Тоскана». Воно розширює рік із двох сезонів до чотирьох (і загалом там ще багато цікавого), що перетворює приємну гру про вино в повноцінну стратегію.

Інші розширення такого плану: 

Слабке місце таких доповнень — перевантаження правилами. Елегантний базовий ігролад дуже легко зламати однією механікою. Це особливо помітно в мінімалістичних абстрактних іграх, у яких кожен зайвий крок під час ходу загальмовує партію.

Що з цим робити? Шукати модульні доповнення, щоб вводити нововведення по черзі, як-от «Таверни Тіфенталя. До світанку!». Тут маємо чотири незалежні модулі, які можна використовувати окремо. Така сама ситуація з допом «Острів котів. Кошенята та звірята». Складність може зростати поступово.

Рятувальне коло (патчі)

Доповнення, що виправляють очевидні помилки дизайну, а також проблеми з балансом чи темпом. Формально вони необов’язкові. Але після їхнього додавання рідко хто грає в чисту базу. Тому саме їх ми б назвали мастхевом.

Кому підійде? Тим, кого в базовій грі щось дратує: довгий розгін, одна домінантна стратегія, надмірний рандом.

Найвідоміший представник категорії — «Тераформування Марса. Початок». У коробці міститься 35 карт «Початку», 5 карт корпорацій і 7 карт проєктів. Кожен стартує з двома вибраними картами, тобто відразу з виробництвом і ресурсами. Це «вирізає» з партії 30-45 хвилин нудного «розмахування» на початку. У соло-режимі гра скорочується до 12 поколінь.

Окремо варто відзначити доповнення, без яких база відчувається неповною. Гарний приклад — «Прадавній жах. Забуті знання». Розширення додає карти контактів до кожної колоди. Без нього дослідники швидко починають зустрічати ті самі сцени.

А от доповнення «Загублені руїни Арнаку. Лідери експедицій» лікує відразу дві хвороби бази. По-перше, раніше всі гравці стартували в однакових умовах, через що партії зводилися до однієї схеми. Доповнення додає шість нових лідерів — кожен зі своїми здібностями та стартовими колодами. По-друге, трек дослідження був лінійним. А завдяки цьому допу з’явився альтернативний.

Патч, який, на відміну від «Алхіміків», не ускладнює гру, — це «Пройдисвіти Кведлінбурга. Відьми-травниці». Багато хто вважає, що його варто додавати зі старту, адже він вводить у гру особливий інгредієнт — дурман. У результаті рецепт більше не зводиться до однієї очевидної закупівлі.

Доповнення «Такеноко. Чібіс», своєю чергою, ремонтує ситуацію, коли спам однієї дії в базовій грі був вигідніший, ніж повноцінна стратегія.

Слабке місце таких розширень — так званий «споживацький гнів». Коли патч продають окремо, то в настільщиків з’являється підозра, що частину гри навмисно вирізали, щоб продати пізніше з ціллю заробити, якщо база зайде. Саме так часто говорять про доповнення «Прадавній жах. Забуті знання». Іноді такі підозри виправдані.

Що з цим робити? Перш ніж купити доповнення, переконайтеся, що проблема дійсно заважає. Наприклад, якщо надмірний рандом дратує лише одного гравця з чотирьох, краще просто додати невелике домашнє правило, яке б це коригувало.

Доповнення для 5-6 гравців

Багато настільних ігор розраховані на 4 людей — тоді як типова компанія зазвичай складається з 5-6. Попри те, що кількість гравців збільшується, представлений формат розширень критикують чи не найчастіше. Кейс на слуху — це «CATAN» на 5–6 гравців, коли партія суттєво розтягується через даунтайм. Водночас цю проблему чудово розв’язують ігри, де гравці можуть ходити одночасно. А от на що настільщики рекомендують звернути увагу в цій категорії, так це «Евердел. Дзвінограй», «Крила: Птахи Азії», «Діксіт. Одіссея».

Що зважити перед покупкою доповнення

Декілька корисних порад:

  • Правило п’яти партій. Не купуйте розширення, поки не відіграли базу щонайменше 5-10 разів. Брати доповнення одночасно з основною коробкою — те саме, що солити страву, не скуштувавши її. Так ви не дізнаєтеся, якою гру задумував автор. А якщо щось не сподобається, ймовірно, ви не захочете давати другий шанс.
  • Прорахуйте вартість. Доповнення зазвичай коштує в межах 50–80% від ціни базової коробки. У перерахунку на гривню вмісту буде менше, ніж у випадку з новою грою. Тож поставте собі таке питання, перш ніж відправити щось конкретне в кошик: ви хочете покращити відпустку, у яку вже поїхали, чи поїхати ще раз в нове місце? Обидві відповіді правильні. Але зводяться до різного.
  • Маленький тест. Як часто ви розкладатимете цю гру з людьми, які вперше її бачать? Якщо ви постійний ігромайстер для нових компаній, складне доповнення, що пропонує нові модулі, ймовірно, просто лежатиме без діла.
  • Перевірка на модульність. Доповнення з 3-5 мікромодулів вимагає серії партій, щоб протестувати кожен окремо. Якщо гра в регулярній ротації, модульність стане перевагою. Якщо розкладаєте її раз на квартал, беріть щось цілісне.
  • Правило неповернених витрат. Якщо база здається вам посередньою, доповнення в більшості випадків її не врятує. Тож краще відразу продати її, а натомість купити щось нове.
  • Читайте відгуки, а не сліпо вірте рейтингу. Помітили, що на BGG у допів оцінки часто вищі, ніж у базових коробок? Це ефект вибірковості. Доповнення купують і оцінюють тільки ті, хто вже закохався в базову гру. Тож вибірка, по суті, складається лише із зацікавлених людей. Краще почитайте відгуки до вподобаного розширення на нашому сайті.

Замість висновку

Доповнення — це відповідь на конкретний запит. За умови, що він чітко сформульований, покупка майже завжди буде вдалою. А коли ви купуєте коробку, бо гарна, а тому точно заслуговує місця в колекції, то навряд чи ви все-таки зіграєте в те, що всередині.

Сформулювали свій запит? Тоді розгортайте каталог WOODCAT і вибирайте те, чого вам справді бракувало. Хороших партій!