Осінь 1999 року, Верхня Савоя (Франція). Інженер-матеріалознавець Бруно Катала щойно розлучився, а чергова гра в регбі (він грав за місцеву команду) закінчилася зламаним коліном, назавжди закривши для нього двері в спорт.
Попереду — довгі самотні вихідні. Тож Бруно Катала вирішує поїхати в супермаркет в Ансі, де випадково (чи ні) купує диск із величезною колекцією кліпартів. Після повернення додому зупиняється на темі Дикого Заходу, по черзі витягуючи по три картинки корів, пасовищ і ковбоїв різної якості — і правила його першого прототипу Sans Foi Ni Loi, який згодом став настільною грою Lawless, народжуються самі. У чому суть? Краще пасовище — більше корів. Краща корова — дорожче продається. Вправний ковбой — менші втрати. Для покращення взаємодії Бруно Катала також додає до колоди карти «Набіг індіанців» і «Шериф» — і до кінця вихідних у нього на руках з’являється готовий прототип зі 110 карт.
Так розпочалася кар’єра Бруно Катали — одного з найпродуктивніших і найвідоміших сучасних розробників французької школи геймдизайну. Тепер у його портфоліо — понад 150 ігор і доповнень, зокрема, найулюбленіша дуелька всього світу — «7 Чудес Дуель» (7 Wonders Duel).
Інженер із вольфрамових сплавів
Бруно Катала (Bruno Cathala) народився 22 листопада 1963 року у Франції. Сам він іронізує, що з'явився на світ якраз тоді, коли вбили Джона Кеннеді, тож ця планетарна подія дещо затьмарила його народження. Але він не злопам’ятний, через що взяв собі за девіз одну з думок цього чоловіка: «Що б не трапилося в житті, ніколи не дозволяйте збити себе зі шляху».
У підлітковому віці Бруно Катала захоплювався книгами про шахи, ґо і теорію ігор. Будучи вже студентом, він відкрив для себе журнал Jeux et Strategies — і вперше зрозумів, що в настільної (чи будь-якої іншої) гри може бути конкретний автор.
З 1986 року Бруно Катала мешкає в Сен-П’єр-ан-Фосіньї — неподалік мальовничого французького озера Ансі і кордону зі Швейцарією. До 2004 року (18 років) він працював інженером-дослідником у сфері матеріалознавства, розробляючи нові вольфрамові сплави.
Видавець-привид і лист до Бруно Файдутті
Після першого вдалого тесту прототипу Sans Foi Ni Loi Бруно Катала почав обдзвонювати дрібні видавництва, контакти яких вдалося знайти у телефонному довіднику. Так він натрапив на женевську контору Men in Cheese. Згодом виявилося, що адреса належала рекламній агенції, а «видавництво» насправді було хобі двох ентузіастів, які пообіцяли видати настільну гру, щойно знайдуть гроші. Повіривши в цю солодку обіцянку, Бруно Катала майже рік допрацьовував прототип без жодного контракту. А потім телефони і пошта його женевських «колег» раптово замовкли. Приїхавши до Женеви особисто, він з'ясував, що офіс зачинився.
Боячись, що прототип просто вкрадуть і видадуть без нього, Бруно Катала наважився написати метру французького геймдизайну — Бруно Файдутті, якого багато хто з вас знає за настільною грою «Цитаделі» (Citadels). Той відповів незадовго після отримання листа і запропонував три варіанти:
- Якщо гра сподобається, візьме її в роботу.
- Якщо ні — поверне.
- Якщо вона вже готова — покаже видавцеві в обмін на 10 безкоштовних коробок із накладу.
У результаті прототип сподобався. Тож Бруно Файдутті, як і обіцяв, взявся переконувати французьке видавництво Jeux Descartes видайти його. На фінальну зустріч із видавцем, що мала відбутися в Ліоні, Бруно Катала приїхав зарано. Щоб убити час, він запропонував директорові зіграти у свій дуельний прототип про піратів — і переміг. Потім переміг ще раз. І ще раз…
Після цього директор зізнався, що якраз шукає лінійку настільних ігор на двох. Тож він запропонував Бруно Каталі угоду: якщо той принесе ще дві, виконані на такому самому високому рівні, — вони видадуть всі. Контракт на вестерн Sans Foi Ni Loi підписали того ж дня. Дві нові дуельки Бруно Катала приніс приблизно за три місяці. Іронія полягає в тому, що під час виставки в Ессені в 2002 році першими презентували саме дуельні настілки, а вестерн Sans Foi Ni Loi, з якого все почалося, вийшов лише в 2003 році під назвою Lawless.
Десять «худих» років
На жаль, у 2004 році Бруно Каталу скоротили через фінансові негаразди в компанії, де він працював. На той час йому було близько 40 років, він виховував двох дітей після розлучення і вирішив не шукати роботу за вузьким фахом в інших містах, а спробувати вижити з настільних ігор. На старті це заняття приносило йому скромні копійки — приблизно 30-50 центів з однієї проданої коробки.
Перші роки йому допомагали батьки. Без цього, за словами самого Бруно Катали, він би просто не вижив. По дню на тиждень він також стояв за прилавками ігрових крамниць в Ансі і Швейцарії, проводив презентації, консультував видавців. Жити виключно з гонорарів від продажу настільних ігор він зміг лише в 2014-2015 роках, коли майже одночасно вистрілили його «П’ять каст» (Five Tribes: The Djinns of Naqala), «Безодня» (Abyss) і «7 Чудес Дуель» (7 Wonders Duel).
Як живе і працює Бруно Катала
Декілька цікавих фактів:
- Спить він по п’ять годин на добу. Саме тому постійно жартує про свій втомлений вигляд.
- Ідеї він ніколи ніде не записує. Бруно Катала називає це «природним відбором», вважаючи, що сильна думка ніколи не забудеться.
- Розробник тижнями прокручує в голові прототипи, перш ніж приступити до їхньої реалізації, бо ненавидить різати картон даремно. Мабуть, саме тому невиданих прототипів за всю кар’єру в нього накопичилося лише близько п’яти.
- Бруно Катала не дає тестувати настільні ігри родичам, аргументуючи це тим, що вони за визначенням вважають свого родича генієм, тому їхні відгуки марні. Натомість він щоп’ятниці грає в кав’ярні в Ансі з місцевими гіками.
- У настільних іграх він обожнює зради і підступні удари в спину від колег по команді. А в житті зізнається в сором’язливості і ірраціональному дитячому страху бути неприйнятим.
- Настільні ігри для нього — спроба подолати страх смерті і залишити вагомий слід для правнуків.
- Окрім настілок, Бруно Катала також катається на шосейному велосипеді, грає на гітарі, обожнює нахлистову риболовлю в гірських річках і бере участь як актор в аматорському театрі.
Наодинці із собою: самостійні ігри Бруно Катали
А тепер — трохи цікавого про деякі проєкти з портфоліо видатного французького геймдизайнера.
«П’ять каст» (Five Tribes: The Djinns of Naqala)
Серце цієї настільної гри з погляду механік — це манкала навпаки. Замість виставляти робітників, ви забираєте їх із тайла і розсіюєте вздовж свого маршруту. Спершу вона мала присвячуватися Єгипту. Але видавництво Days of Wonder випускає лише одну велику настілку на рік, а в каталозі вже була готова в такому сетингу, тож за декілька днів прототип «переодягнули» в атмосферу східної збірки розповідей «Тисяча і одна ніч».
У перших тиражах настільної гри «П’ять каст» серед карт товарів були раби. Це викликало хвилю обурення в американських настільщиків, тож під час перевидання їх замінили на факірів — з тією ж функцією, але іншою назвою і ілюстрацією.
А на закиди про те, що ця настільна гра ніяк не розв'язує проблему аналітичного паралічу, Бруно Катала відповідає, що його спричиняють не самі механіки, а люди, які панічно бояться зробити неідеальний хід.
«Kingdomino. Доміношне королівство»
Найвідоміша сімейна гра Бруно Катали. Ідея виникла завдяки замовленню гірськолижного курорту, який дарував настільні ігри родинам, що купували тижневий скіпас. Щоб втілити цю ідею в життя, у 2015 році розробник створив K’dominoz — коробочку, куди влазило лише по 8 тоненьких доміношок на гравця. Результат так сподобався авторові, що за пів року він розгорнув її в повноцінну настільну гру. Очікувалося, що її видасть Space Cowboys, але прототип відхилили. І навіть видавництво Blue Orange, яке зрештою випустило цю настільну гру, спершу сумнівалося.
Далі стався факап. Перший найнятий ілюстратор намалював все строго згори. Бруно Катала жахнувся, коли йому показали результат, адже ігрове поле важко зчитувалося і до того ж мало абсолютно непривабливий вигляд. Роботу оплатили, але команда Blue Orange ухвалила рішення замінити художника. Тоді Сіріл Буке (Cyril Bouquet) перемалював будівлі в ізометрії і додав корони — саме цьому Бруно Катала приписує чималу частку успіху, якого досягла настільна гра «Kingdomino. Доміношне королівство». Зокрема, у 2017 році вона перемогла на Spiel des Jahres. Це була перша номінація для Бруно Катали за 15 років, тож коли оголосили переможця, він заціпенів: секунд 30 не міг ні говорити, ні дихати, а серце шалено гупало, поки всі навколо шаленіли від радості.
«Велонімо» (Velonimo)
А це — нескладна карткова велогонка зі звірятами. І данина шосейному велоспорту, який так обожнює Бруно Катала. Звірі в цій невеликій настільній грі змагаються за легендарну майку з морквою і горошком — пародію на джерсі гірського короля Тур де Франс.
Фанати досі надсилають Бруно Каталі консервований горошок із морквою, щоб пожартувати, а дехто навіть хизується, що розкладав «Велонімо» безпосередньо на гірських перевалах під час веломарафонів.
Удвох веселіше: хіти Бруно Катали в співавторстві
«7 Чудес Дуель» (7 Wonders Duel)
Легендарна настільна гра, яку Бруно Катала створив разом із Антуаном Бозою. До речі, про нього в нас теж виходила стаття.
Саме Бруно Катала запропонував замінити класичний драфт по колу на піраміду з напіввідкритих і закритих карт — ідею йому підказав розподіл карт у бустерах для MTG. На даний момент «7 Чудес Дуель» — це його найуспішніший проєкт.
«Володар Перснів. Дуель за Середзем’я» (The Lord of the Rings: Duel for Middle-earth)
Серед авторів — той самий тандем. Що цікавого:
- Механіку спершу вигадували для прототипу в космічному сетингу Seven Galaxies Duel, але ідею закинули.
- Коли команда видавництва Repos Production запропонувала ліцензію Дж. Толкіна, автори відмовилися від простого перефарбування своєї ж дуельки. Натомість Бруно Катала наполіг, щоб у настільній грі не було підсумкового підрахунку очок, тож перемогти в ній можна, лише довівши Фродо й Сема до Фатальної гори (або спіймавши їх назґулами), зібравши підтримку шести народів чи захопивши сім ключових регіонів.
- Першим, до речі, завжди ходить Саурон. Автори впевнені: якби зло не порушило рівновагу, самої історії не було б. Мабуть, саме зі схожих міркувань Бруно Катала жорстко відмовився від співпраці з будь-якими російськими видавцями після початку повномасштабного вторгнення. А якщо з певних серйозних причин вони не могли розірвати контракт, то всі виручені кошти від продажу таких настільних ігор спрямовували на допомогу Україні.
- Ілюстрації створював Венсан Дютре (Vincent Dutrait) — близький друг Бруно Катали і затятий толкініст. Панорама подорожі Братства так вразила геймдизайнера, що стояла як шпалери відразу на двох його моніторах.
«Ямайка. Друге видання» (Jamaica 2nd Edition)
Піратська гонка по острову, яку Бруно Катала створював разом із Себастьяном Пошоном і швейцарським джазовим піаністом Малкольмом Браффом. Так, у списку співавторів є джазмен. І що цікаво, до музики він у цьому випадку не має жодного стосунку — виключно до ігроладу. Буклет правил, до речі, нагадує піратську мапу скарбів.
Настільна гра, яку Бруно Катала доробляв за двох…
На жаль, 23 січня 2023 року помер Серж Лаже (Serge Laget). Він був давнім другом і співавтором Бруно Катали, з яким вони разом створили настільну гру Shadows over Camelot — один із його перших великих кооперативів із прихованим зрадником. Це настільки похитнуло настрій геймдизайнера, що цілий рік після цього він навіть не міг відкрити коробку з їхнім незавершеним прототипом. Відомо, що тепер він планує самостійно завершити Shadows — глибоке переосмислення настільної гри Shadows over Camelot, присвятивши його пам’яті свого колеги.
А ще відомо, що він втомився від метушні великих фестивалів, але про завершення кар’єри не думає. Чому тоді продовжує цей шлях? Бруно Катала стверджує, що створює настільні ігри з егоїзму, бо сам хоче в них зіграти. А тоді сподівається, що знайдуться ті, хто піде цією стежкою за ним.
Зрештою, не забувайте, що Бруно Катала також причетний до створення таких настільних ігор, як «Розкіш. Дуель» (Splendor Duel), «Паперові океани» (Sea Salt & Paper), «Кіклади. Легендарне видання» (Cyclades: Legendary Edition), «Безодня» (Abyss) і «Драгоміно» (Dragomino), які ви можете замовити на сайті WOODCAT.