У лютому 2022 року питання, чи можна далі продавати настільні ігри, звучало майже непристойно. Здавалося, що ця індустрія просто зникне — разом із десятками інших «необов’язкових» бізнесів.

Через чотири роки картина парадоксальна. Зараз ринок настільних ігор в Україні переживає найважчий період за всю свою історію. І водночас саме зараз він вперше існує як окремий і самостійний, а не як придаток до чужого. Далі — про те, завдяки чому це сталося, чого це нам коштувало і в що це може перерости в майбутньому.

Шок і зупинка: зима-весна 2022 року

Після початку повномасштабки реакція настільної індустрії у вигляді повної зупинки була зрозумілою. Ніхто не розумів, чи взагалі доречно продовжувати таку справу. Але вже через 1-1,5 місяця почали надходити перші замовлення. А влітку 2022 року продажі пішли звичним чином — і в інтернет-магазинах, і в офлайн-крамницях.

Найпомітніший сплеск стався на заході України. І це цілком логічно, адже тамтешні магазини змогли наростити обіг завдяки людям, які переїхали у відносно безпечнішу частину країни.

Та, на жаль, такий темп зберігався недовго. За наступні чотири роки загальний обсяг продажів суттєво скоротився. Водночас важливо підмітити один факт: попит на настільні ігри повністю не зникав навіть у найтемніші часи.

Полиці, що звільнилися

Упродовж перших пів року з початку повномасштабної війни з магазинів «вимилися» російські локалізації — принаймні найбільш ходові позиції. Вони закінчилися — і, на щастя, більше не поверталися.

А тепер трохи про те, чому ця проблема настільки масштабна. За оцінками деяких учасників ринку, до 2022 року від 60 до 90% асортименту настільних ігор в Україні складали видання російських компаній. І працювали ті доволі цікаво, масово скуповуючи ексклюзивні права на світові бестселери, які мали б з’явитися в Україні солов’їною. Тільки-от насправді російські видавництва не мали наміру нічого друкувати українською. Тож, по суті, ці викуплені права просто лежали мертвим вантажем, довгий час юридично блокуючи спроби українських видавців видати в нас щось популярне за кордоном.

А що найважливіше, ці ж компанії спрямовували всі кошти з продажу настільних ігор в Україні на розвиток російського ринку. Наприклад, чималі суми інвестувалися в замовлення реклами, проведення виставок, створення потужних мереж магазинів і спеціалізованих студій, співпрацю з блогерами, зрощування лояльної аудиторії. Тобто Україну, як і низку інших країн, просто використовували як додаткову зону збуту.

Саме тому 2022 рік став не лише катастрофою, а й своєрідною точкою відліку. Настільні ігри, вже локалізовані українською у той час, миттєво отримали додатковий інтерес, а їхні продажі покращилися, оскільки конкуренція за полицю зникла разом із товарами, які до того її займали.

Як світ перевідкрив для себе Україну

Поступово західні партнери зі здивуванням виявили, що в Україні теж є окремий ринок настільних ігор. Унаслідок цього з’явилася низка локалізацій, якими ви можете насолоджуватися і зараз, як-от легендарний філер «Вибухові кошенята» від видавництва ROZUM, що став найпопулярнішою грою в історії Kickstarter.

А от історія настільної гри «Зоряні битви», локалізованої видавництвом Lord of Boards, ще цікавіша. Оригінальний правовласник довгий час не реагував на запити від наших видавництв. Але команді Lord of Boards все-таки вдалося його «розштурхати». 

Окремо варто згадати настільно-рольові ігри. Після початку повномасштабки видавництво Geekach, наприклад, випустило правила до «Поклику Ктулху» і локалізувало «Vaesen. Таємничі істоти півночі». А зараз українські видавці активно працюють над тим, щоб отримати дозвіл на локалізацію правил і інших корисних матеріалів від компанії Wizards of the Coast для Dungeons & Dragons (D&D).

Чому зараз ринок настільних ігор в Україні перенасичений

Пустку, що виникла після зникнення російських видань, заповнили приблизно через півтора року. А потім ще стільки ж наповнювали за інерцією — настілки верстали під попит, якого вже не було.

Чому цю інерцію було так важко загальмувати з огляду на економічну сторону питання? Бо створити власну гру з нуля в середньому коштує від $10 000 за простий картковий проєкт із накладом 1000+ примірників. Локалізація коштує дешевше. До того ж має прогнозованіший попит, але вимагає складної мовно-культурної адаптації і верстки. Тож тираж окуповується лише після продажу 70-80% накладу.

Виходить, що кошти до видавництва повертаються в самому кінці. І ще не варто забувати про ризики. Видавництво «Ігромаг», наприклад, втратило $4700 через 30% битих коробок із настільною грою «Ктулху: Смерть може вмерти». А нашому видавництву передрук одного планшета в 1000 примірниках через помилку в тексті для настільної гри «Острів скарбів» коштував $400.

Додайте до цього всього падіння купівельної спроможності та масовий виїзд людей за кордон — і отримаєте ринок, перенасичений пропозиціями за умови зниженого попиту.

Як на це відреагували видавництва? Переглянули свої стратегії. Команда ROZUM, наприклад, переформатувалася на випуск недорогих настільних ігор і адаптацію кінофраншиз. Видавництво Geekach зосередилося на власній потужній мережі та зібраній за роки його існування базі фанатів і прихильників їхнього бренду, що дало їм змогу випускати настілки, що тяжіють до експертних.

Коли ракета влучає у склад

І не забувайте, у які часи ми живемо. Ворожі ракети і дрони б’ють не по абстрактних активах, а по надрукованих накладах — тобто по зусиллях команд і оборотних грошах одночасно.

Так, наприклад, 1 серпня 2026 року удар по Вишневому знищив єдиний склад видавництва ROZUM — із понад 200 000 примірників настільних ігор. Збитки оцінили у 25-30 мільйонів гривень. У цей день згорів новий наклад настільної гри «CATAN», а також рекордний за кількістю зібраних передзамовлень проєкт «Клуб дилетантів», створений спільно з «Левами на джипі».

Того ж дня повторним ударом знищили склад «Ігромагу» — понад 18 000 ігор, включно з лімітованими виданнями, які вже не вдасться відновити. У липні 2026 року згорів логістичний комплекс із продукцією видавництва Feelindigo.

А коли вибуховою хвилею пошкодило склад Lord of Boards під Києвом, його засновники за дві доби знайшли фури та вивезли всі вцілілі залишки до Вінницької області. Там же вони запустили регулярні ігротеки для ВПО — і досі щомісяця спрямовують чималу суму на потреби ЗСУ завдяки продажу спеціальних позицій і проведенню благодійних аукціонів.

Настілки офіційно покидають гіківську бульбашку

Найцікавіше почалося тоді, коли видавці вперше мали що вкладати в розвиток локального ринку. Продажі перших воєнних років дали ресурс — і його свідомо спрямували не тільки в нові тиражі, а і в залучення людей, які досі про настільні ігри не знали чи не думали.

Наприклад, видавництво WOODCAT лише за першу половину 2026 року було присутнє на 16 різних маркетах і фестивалях — і ці події не були спеціалізованими. І це принципово, адже на профільному івенті ви говорите з тими, хто вже у щось грає. А на звичайному міському маркеті чи книжковому фестивалі — з тими, хто вперше в житті розуміє, що ось так, за настільними іграми, теж можна провести вечір. І саме так з’являються нові покупці. І саме це формує майбутнє ринку.

І, як ви вже могли помітити, реклама настільних ігор дедалі частіше почала з’являтися у блогерів, коміків і медійних облич, які взагалі не пов’язані з настільною індустрією. Один із показових прикладів — Павло Остріков.

Україна на світовому настільному ринку

А тут варто зазначити чесно. На глобальному ринку наша країна поки що представлена мізерною часткою відсотка. Але прориви є. Наприклад, настільна гра «Арідник» від Boardova за мотивами гуцульської міфології зібрала понад $130 000 на краудфандинговій платформі Kickstarter і отримала сильного закордонного партнера. Інший їхній проєкт, настільну гру «1984: Неособа», створену за мотивами творчості Джорджа Орвелла, готують до виходу англійською мовою. До цього схожими досягненнями могла похвалитися хіба що команда IGames — і їхні настільні ігри «Містеріум» і «Детектив клуб».

Як нам це виправити? Логіка виходу будь-якої настільної гри «назовні» проста. Спершу вона має «зайти» на своєму ринку, а лише потім отримає шанс підкорювати інші. Тому важливо, щоб ми розворушилися тут.

І ще один важливий чинник — репутація. Закордонним партнерам треба рік за роком доводити, що з нашими видавцями можна співпрацювати, бо ми надійні.

Що з цього всього виросте

Станом на середину 2026 року ринок настільних ігор в Україні переживає своєрідну депресію. Видавцям бракує обігових коштів, замовлень і покупців, а склади залишаються під загрозою. Прикрашати тут нічого.

Але фундамент, якого не існувало у 2022 році, вже закладено:

  • За цей час сформувалися професійні видавничі команди, студії, друкарні.
  • Налагодилися партнерські зв’язки зі світовими правовласниками.
  • Зростає настільна спільнота — і люди, які повернуться з Європи, де настілки є масовою побутовою культурою, привезуть цю звичку із собою додому.
  • Українські розробники отримали досвід на Kickstarter і на профільних виставках на кшталт Spiel Essen — як-от настільна гра «ЗСУ. Armed Forces of Ukraine».
  • І, головне, з’явилися компанії, як-от видавництво WOODCAT, які системно займаються розвитком настільного хобі в Україні.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що ринок настільних ігор, який росіяни десятиліттями тримали як додаткову зону збуту, за чотири роки війни став самостійним. Тепер його треба просто підтримувати — і він за це обов’язково віддячить.