Настільна гра Перекуп

Субєктивно вважаю це дуже хорошою грою, такою собі "вбивцею" (заміною) монополії №3 ("вбивця" №1 для мене це Мачі Коро 2, а "вбивця" №2 це Маракеш). Чи ідеальна це гра? Звісно ні, але коли починаєш оцінювати якусь гру треба завжди памятати що ідеальних ігор в принципі не існує, бо є тільки різний набір механік в поєднанні з артом і темою і окремому гравцю або подобається це поєднання загалом і він купує цю гру, або ні. Тому на мою думку Перекуп це гра у якій майже все поєднано чудово, і продажі вже не першого накладу цієї гри говорять самі за себе.

Хотів би окремо нещадно розкритикувати відео-огляд Ярослава на цю гру який він зробив 3 роки тому, бо на мою думку своїми аргументами чому йому не подобається він сам собі суперечить:

1) етична сторона питання. Ярослав дивується що в правилах ніде не написано що автор/видавництво засуджує у реальному житті обман людей під час купівлі авто і таке інше. Ну я думаю що усних завірянь в особисті для Ярослава від Романа і Вікторії як видавців що вони дійсно таке засуджують було б достатньо, бо на мою думку прописування такого саме в правилах трохи б порушило стилістику гри, а всі і так розуміють що гра просто ілюструє різноманітну ситуацію на українському авторинку (хоча тематика гри теж дійсно не для мого смаку, але це геть не заважає тому що гра мені в цілому подобається за всіма іншими показниками). Крім того враховуючи як Ярослав неетично поводить себе на своїх ігротеках по відношенню до новачків з якими він граєі, то підняття такого етичного питання виглядає трохи смішно. )))

2) гра занадто рандомна. І тому гра працює як монополія, бо в грі комусь може везти із кубиком і він може продати всі машини продати одразу і виграти, а хтось не зможе продати за всю партію жодну автівку. ну так можна сказати про будь-яку рандомну гру і іноді бувають невдалі партії, тому це не аргумент. У Пройдисвітах які Ярославу подобаються, людям теж постійно не везе бо вони жадібні і програють, і що? Вони просто продовжують далі грати і отримувати задоволення від гри Пройдисвіти, а рандомний кубик і рандомні сюрпризи в Перекупі просто дуже вдало ілюструють реальне життя і тому вони дуже доречні у цій грі. Причому Борщ і Не купуй цей кринж! від цього ж автора Ярославу теж подобаються, але ж вони теж рандомні. Партія в монополію може тривати в середньому 1.5-2 години, причому останню годину вже зрозуміло хто виграє і з цим нічого не можна вдіяти і грати стає не цікаво тому це погана гра. А в Перекупі партія триває в середньому півгодини і до самого кінця партії не можливо передбачити хто виграє (хоча між гравцями навіть є певна взаємодія, яку Ярослав любить, і вони певним чином можуть впливати на суперників) і до кінця зберігається інтрига і певний азарт і як наслідок цікавість до партії. Тому Перекуп це точно не монополія.

3) робите в цій грі одне і те ж. але ж так теж можна сказати про будь-яку гру. Чи витримає Ярослав граючи кожного дня у Тераформування марсу протягом місяця? риторичне питання. Я думаю для того і існує різномаїття настільних ігор щоб не грати постійно в одне і те ж. тому чи може будь-яка гра набриднути з часом? безумовно може, але це лише питання субєктивного сприйняття гри, а не обєктивної проблеми якоїсь механіки у грі. тому в більшості випадків якщо гра вам сподобалась то періодично (раз на місяць, раз на півроку тощо) вам захочеться повторювати ті відчуття які подарувала вам гра раніше. тому це теж не аргумент.

4) дивний дизайн, не найкращі компоненти. Дивний дизайн це субєктивно (мені теж іноді моторошно від того чувака на обкладинці але він там все одно доречний). Не найкращі компоненти - ну важко одразу без досвіду і з обмеженими можливостями перший раз зробити найкращі компоненти тому для мене субєктивно достатньо того що вони просто хороші (хоча можливо на майбутнє якийсь елементарний картонний органайзер у цій грі не завадив би як це вже відбулося у Борщі або ж Кринжі).

Абсолютно примітивна гра і це її найбільший плюс. Усім сподобалось.
Не одразу знайшов точку самовивозу, але менеджер підказала як пройти